Ніколи не знаєш, коли все скінчиться,
Й від того повніше живеш.
Життя часом мед, а часом гірчиця,
І все ж ти від нього береш
Все те, що, можливо, тобі й не згодиться
На власнім небеснім суді.
Та падати потім, а поки ти птиця -
Лети і польоту радій.
Ніколи не знаєш, коли попрощатись,
Й від того прощаєш усім,
Бо часу немає на всіх ображатись.
І ти посміхаєшся тим,
Хто був біля тебе, в тобі й поза грою,
Хто плакав з твоїми слізьми.
Залишся безсмертним останнім героєм,
В якому залишимось ми.
Останнiй герой
© Copyright: Виталий Орловский, 2015
Свидетельство о публикации №115041510587
Свидетельство о публикации №115041510587
Рецензии