Последней осени

последней осени тепло спится,
нас согревают мысли о море,
мелькают во снах знакомые лица,
и ни одно слово не колет.

последней осени хорошо жить -
нет страха, нет дилеммы.
каждая женщина - как будто из Калькутты,
а мужчина - из Вифлеема.

мирно себе разговаривают за чаем,
клены их посыпают листьями.
их счастья на всех хватает,
им бы осталось...

мир золотой, как пчелиные соты,
сказали по радио: "эта осень последняя".
человечество замерло - что будет потом?
вероятно, любовь...


Останньої осені

Іванна Кобєлєва
Вірші
 
останньої осені тепло спиться,
нас зігрівають думки про море.
мелькають у снах знайомі лиця,
і жодне слово не коле.
 
останньої осені добре жити -
немає страху, ні дилеми.
кожна жінка - неначе з Калькутти,
а чоловік - з Вифлеєму.
 
мирно собі розмовляють за чаєм,
клени їх посипають листям,
їхнього щастя на всіх вистачає,
їм би залишилось...
 
світ золотий, як бджолині соти,
сказали по радіо: "ця осінь остання".
людство завмерло - що буде потім?
певно, кохання...