Eкoном-клас, найдешевшi авiалiнii

Люди не рідко питають, мовляв, чому ти така зла?
Чому ненавидиш інших людей?
А як же їх любити, коли навкруги нас з вами
99 відсотків мудаків?
При чому, варто зауважити,
Мудаки навіть не приховують
Того сумного факту, що вони є мудаками.
Тобто, ні, він не каже тобі,
Мовляв, привіт, я, коротше, мудак.
Але він твердо знає про власну мудильську натуру.
Це так само, як б***і,
Вони ж не кажуть всім, що вони б***і,
Та й чого його казати,
Коли б***ь - то на чолі написано.
Як і мудак.

Вони, до речі, вважають, що бути мудаком -
То не тільки непогано, а навіть кльово,
І ти маєш щиро пишатися тим, що справжній мудак
Узяв твою руку своєю ніжною мудацькою рукою,
Якою п'ять хвилин тому дрочив свій мудацький член
У туалеті модного нічного клуба.
Ти маєш пишатися тим, що він заплатив за твоє пиво
У крутому ресторані, де він відчуває себе богом,
І де повно б***єй.
Взагалі-то, мудаки і б***і - то є окрема каста,
Вони завжди тримаються разом.
Завжди.
Це щось на кшталт рибак та дураків -
Здалеку бачать.

Але є ще більш окрема каста -
Це мудаки з гір та глибин,
З-під хрумкого сніга та з'їдаючого сонця.
Такий мудак прилітає економ-класом,
Найдешевшими авіалініями
І вважає, що всьо, п***ець,
Я просто Людивик нового покоління,
Тим паче, що наші, місцеві жінки
Ніколи ж не пізнавали чудеса авіаліній,
А літаки лише на картинках бачили.
Взагалі, очима типового іноземного мудака,
Українські жінки пересуваються країнами та містами
Виключно у обісраних загальних вагонах,
І якщо раптом з'ясовується, що хтось із цих жінок,
Зазвичай, літає першим класом,
З'являється одне єдине питання:
Якого, б***ь, біса?
Якого грьобаного біса я повинен
Платити 20 гривень за твоє пиво
У крутому ресторані, де кожна б***ь
Готова годинами ковтати мої яйця,
Та хоча б прямо у туалеті цього крутого ресторана?
О, мила, о, так! Мужчиною треба захоплюватись,
Адже так завжди було заведено.
Він спустився з неба, зі свого височенного неба,
Економ-класу, найдешевших авіаліній,
І хоча б за це українська жінка
Повинна попрости його виїбати її в сраку.
А коли раптом не просить, з'ясовується,
Що дивна вона якась, якщо по-людськи,
Адже кожна б***ь...

До речі, - питає типовий закордонний мудак, -
Чого це ти приперлася до крутого ресторану
У своїх, ніби посмиканих дикими бізонами джинсах,
Який там, на х**, фрісайз?
У тебе що, сукні нормальної немає? Га?
Нормальної, короткої, обтягуючої сукні,
З нормальним декольте, і щоб червоного кольору?
Немає? Так гайда, я тобі куплю,
Десь на лотку поблизу в'єтнамських рядів ринка Барабашова,
Звісно, якщо ти даси мені виїбати твою сраку.

Проте, для іноземного мудака зовсім не бажано,
Щоб жінка у червоній сукні
Говорила хоча б однією із спільних з ним мов,
А все тому, що він не хоче втрачати дорогоцінний час,
Зайві розмови лише заважають,
І не треба п***іти, є гугл транслейт,
Де перед божевільним статевим актом
Можна й перекинутися парою-трійкою слів.

Люди регулярно питають, чому ти така зла,
Чому так ненавидиш людей?
Я ненавиджу мудаків палкою ненавистю,
Ненавиджу так, що під горло підпирає.
І єдине, чого щиро хочеться,
Щоб мудаки, літаючи своїм економ-класом,
Найдешевшими авіалініями,
Не зустрічали б***єй,
Яких потім, можливо, запросять до себе,
До своєї вкритої спермою стріхи,
Економ-класом, найдешевшими авіалініями.

2014