Не просинається на ганку,
Кульбаба цвіт мого світанку.
Та лине сонцем в день тепло,
За мною збігло,чи зайшло...
Зігріло душу,мило-мило...
Чи то насправді,чи наснилось?
Чи й справді,так смієшся ти,
Та й не даєш квіткам цвісти.
Бо холод,зимно знову стало,
Тягнеш на себе одіяло,не змерзнеш ти.
Та що ж тобі,ось й знову мало,
В кладовищі стоять хрести.
Знов ніч? То може не цвісти,
Від тебе світла й тепла мало.
Та ти ж бо знаєш,то не ти...
Проснись світанку,пора йти.
(Понкратова.О.В.)
Проснись свiтанку, пора йти
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115041304727
Свидетельство о публикации №115041304727
Рецензии