Я в котрий раз собі пишу смертну кару,
І все не у сні, як на зло, все на яву.
І я не знаю як відігнати ту чорну хмару,
Що наді мною , і ось-ось -зірвусь я у прірву.
Я в котрий раз собі слабкість вибачаю,
І вже не тихо плачу, вже навзрид кричу.
І ні, не вистачає мені чорного, гарного чаю.
Але хоч боляче. то ні. я краще промовчу.
Я в котрий раз перетворююсь на примару.
І від тебе утікти вже так хочу, й молю.
Я в котрий раз собі пишу смертну кару.
Я себе власноручно вбиваю, бо тебе люблю
Я в котрий раз соб! пишу смертну кару
© Copyright: Евгения Рута, 2015
Свидетельство о публикации №115041302624
Свидетельство о публикации №115041302624
Рецензии
