Свидание с апрелем. Василина Иванина

                http://www.stihi.ru/2015/04/11/8191

В горах то утро было вовсе зимним,
казалось,  до весны не добрести…
Ну, а в долине нет зимы в помине,
и сакуры отважились цвести.
Вот и сегодня утро зябко стынет,
и  почки не вскрываются пока…
Снега ползут тихонечко с вершины,
потоком мутным полнится река.
А в Ужгороде вновь весна ликует!
Столь раннее тепло, и всё цветёт…
Цветеньем опьянённая, молчу я,
душа отвыкла от таких щедрот.
Нам розовым когда-то ароматом,
весна и юность   полнили  бытьё.
В ладонях города мы - "хироманты",
искали жизни линию вдвоём.

…И снова на свидании с апрелем
мне память в прошлое торит пути.
Те сакуры для нас лишь пламенели -
Им никогда так больше не цвести.

Оригинал

Там ранок був холодний і похмурий,
здавалось – до весни не добрести.
А тут, в долині, геть зима майнула
і сакури наважились цвісти.
У наших горах ще сьогодні зимно,
ще від морозу щуляться бруньки,
сніги повзуть повільно з верховини
і каламутять течію ріки.
А в Ужгороді вже весна квітує!
Душа відвикла за оці роки
від раннього тепла – і ось мовчу я,
збентежена цвітінням пломінким.
Колись отут рожевим ароматом
весна і юність пОвнили буття.
Ми вдвох шукали, наче хіроманти,
в долонях міста лінію життя.

... І знову на побаченні із квітнем
в минуле пам’ять прокладе мости.
Тут лиш для нас ці сакури розквітли, –
так, як ніколи їм вже не цвісти.

Иллюстрация из Интернета.