Ночной туман вскрывает мою душу

Ночной туман вскрывает мою душу,
Она пустая, как бутылка из под вина,
Она болит, а я терпеть всё буду.
Хоть чуть жива и выпита до дна.
На стекле не дождь, а только мои слёзы...
И бьют по сердцу, как сигаретный дым,
Я вижу тень его у себя на пороге,
Хоть понимаю, я не буду с ним...


розмістив Ситник Діана Україна
Вірш про кохання № 5618

Нічний туман вкриває мою душу,
Вона пуста,  мов пляшка с під вина,
Вона болить, а я терпіти мушу
Хоч ледь жива і випита до дна.
На склі не дощ, а тільки мої слези...
І б'ють по серцю як сигаретний дим,
Я бачу тінь його у себе на порозі,
Хоч розумію, я не буду з ним...


Рецензии