Я тебе рисую золотую осень... Иван Коваленко

"Я тобі малюю золотую осінь..."

Я тобі малюю золотую осінь,
Для душі твоєї радість золоту,
Хмароньку рожеву, неба ясну просінь
Й стрічкою туману обрій обведу.

Утікає річка в далину бузкову,
Золотяться верби, в позолоті луг,
Золотом розквітли і ліси, й діброви,
Золото осіннє, золото навкруг!

Я тепер вже повен скнарістю по вінця,
Аж не сплю ночами. Ніби скупердяй,
Все ходжу ночами та лічу червінці
І замкнути в скриню хочу цілий гай.

Як же не кохати осінь-чарівницю,
Ти ж її так любиш, золоту пору,
Тож прилинь, кохана, будемо ділитись,
Я тобі найкращі скарби відберу.

За тобою верби ранками сумують
І на воду сиплють слізоньки-листки –
Тож прибудь, кохана, в осінь золотую,
Ту, що я малюю над сріблом ріки.
--------------------------------
«Я тебе рисую золотую осень…» И.Е.Коваленко

Я тебе рисую золотую осень,
Для твоей души – радость золотую,
Розовую хмарь, безоблачную просинь,
Строчкою тумана небо обведу я.

Утекает речка в розовые дали,
Золотятся вербы, в позолоте – луг,
Расцвели леса, как яркие медали,
Золото осеннее, золото вокруг!

Я теперь виновен скупостью огромной,
Я не сплю ночами, денег важен вес.
Всё хожу ночами и считаю, словно
Я хочу в сундук запрятать целый лес.

Как же не любить мне осень-чаровницу,
Ты ж её так любишь, светлую пору.
Прилети, голубка, будем мы делиться,
Я тебе сокровищ лучших подберу.

О тебе берёзки, вербочки горюют
И на воду сыплют слёзоньки-листки –
Приходи, голубка, в осень золотую,
В ту, что я рисую над стеклом реки.

 (11.04.2015)

Иллюстрация переводчика