Люба, Україно! Рідненька моя.
Тут я народилась, тут виросла я.
Люба, Україно! Нехай час іде –
твоя щира ніжність так вабить мене.
Люба, Україно! Лихо промине.
Нехай кров та сльози не бруднять тебе.
Красу твою дивну, квіти запашні,
василькові очі, коси золоті.
Ні, тобі не личить військове вбрання.
Жіночою вродою славетна земля.
Полями безмежними, стиглим зерном,
гаями зеленими, домашнім теплом.
Синє-синє небо, лани та степи,
дзеркальні озера пам'ятали ми.
А тепер - руїни, ненависть, злоба.
А тепер – жалоба, викрики «Ганьба!»
Люба, Україно! Припини війну!
Платить доведеться велику ціну.
Я благаю, ненька! Серед всіх країн
душею відрізнялась до самих глибин.
Люба, Україно! Рідненька моя.
Тут я народилась, тут моя земля.
Люба, Україно! Спокій поверни.
Ми всі твої доньки та твої сини!
Я благаю, ненька!
© Copyright: Алиса Филиппенко, 2015
Свидетельство о публикации №115041108990
Свидетельство о публикации №115041108990
Рецензии
"Люба, Україно! Рідненька моя"—великолепно, Алис! Приглашаю в гости, когда будет лишняя минутка: http://www.stihi.ru/2015/06/16/988 С уважением...
Владимир Филюрин 02.02.2017 10:30 • Заявить о нарушении
Владимир Филюрин 02.02.2017 10:30 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.