Інтернет-павутинню себе віддавати за байтом байт,
Так приємно. Наркотиком тішити тіло і душу.
Тисячами таких легковажних “привіт” і суворих “бувай”,
Розвивати імпірії духу. Садовить “биків” у калюжу.
Будувати таку собі, вільну від будь-яких меж, “любов”,
Не питайте мене, що ховають тепер під цим словом.
Вільним птахом тікати від тем незручних, післямов,
Тут усе не тривке, тут усе, як і чиста вода, тимчасово.
В гігабайтах аудіо-відео, зберегти дуже важко сенс,
Книжка нам, що потвора невидима.
Сотні тисяч тут принців й принцес,
Застять зір. Тоне в смітті ошукана істина.
Ні, не треба питати розгублено, яка ціль у нових поколінь,
Кожне з них буде більше і більше обдурене.
В композиціях доль пробиватися буде полинь,
Наче кільцями Змія, дротами мереж воно буде обкручене.
Интернет нас душит
© Copyright: Дмитрий Занков, 2015
Свидетельство о публикации №115041100205
Свидетельство о публикации №115041100205
Рецензии