СУМ

– Прибрала, сину, біля тебе, –
казала мати стиха
сама собі… Нависло небо,
немов журлива стріха.

Війна загнала у могилу
її дитину милу.
Шепоче сум на кладовищі:
– Де божий суд найвищий?..


Рецензии