У тиші, і з горнятком кави,
Ти набираєшся тепла.
Тут тихе небо, мирний простір.
А серце проситься туди,
Де віє вітер, голі стіни.
Де хлопці втомлені, брудні.
Але чистіші, і рідніше,-
Чим всі отут.
І поруч рідні, поруч друзі,
Обійми, лагідні слова.
А хочеться обняти їх, і всіх живих!
Тендітні руки, струнке тіло,-
Вже звикло до тяжких "пригод".
Душа лише не звикла - до незгод.
Щоночі як лягаєш спати,
Шепочеш їхні імена,
і одне слово у кінці - живіть!
Живіть! Бо жива я!
Полину! Крилами накрию!
З вогню, з води із-під землі!
Бо ви мої! Мої - герої!
*Вірш написаний та присвячений завдяки дівчинці медику із батальйону "Айдар" Дарині.
АйДаринц!
© Copyright: Марина Жмака, 2015
Свидетельство о публикации №115041003512
Свидетельство о публикации №115041003512
Рецензии