Ми в рили в те, що кожен з нас - месс я

Ми вірили в те, що кожен із нас - мессія,
Що світло небесне даруємо людям простим.
А що? У кожного в світі є власна мрія,
Мріє про щось навіть часу невпинний плин.

Ми бачили в світі лиш те, що хотіли побачить,
Своє відзеркалення й тіні від справжніх людей.
То що там таке перед поглядом нашим маячить?
Не більше, ніж муха, чи жук дивний той, скарабей.

Ми чули себе. Й дуже зрідка, вітання всілякі,
Нам гомін людський, що поміхи у звук радіол.
На дно нас тянула пиха, наче той непід'ємний якір,
Ми грали іще не спаскудженний часом й людьми рок-н-рол.

Шляхи прокладали в безоднях мовчанок сердечних,
Там, де навіть час не з'єднав би людей маршрут.
Про нас дуже часто казали: в них нуль тих і совість й честі,
Вони ж бо не люди, якийсь здичавілий спрут.

А нам хоч там що. Лише б люди були щасливі,
А там, хам клянуть на чим світ стоїть.
Бо, ми(це давно нам відомо) - лише інструмент, аж ніяк не мессії,
Час мріє про зміни. Ми віримо в щастя. Життя - це мить.