Реготала осіння негода,
Дощ лив воду немов із цебра.
Стрімкий вітер собі на свободі
Під мелодії вулиць співав…
Так люблю цю осінню погоду,
Коли вітер періще дощем,
Як танцює вода в хороводі...
Тоді в серці і радість і щем.
В цій негоді твій погляд зустріла-
Блискавицею вдарив той грім!
І поранили душу ті стріли,
Що і досі у серці моїм…
Я закохана здавна в негоду,
З нею я полюбила й тебе
І навік загубила свободу
Без любові прожити хоч день…
Знов регоче осіння негода,
А той дощ все іде та іде...
У негоді шукаю я броду,
Щоби знову зустріти тебе…
Негода
© Copyright: Саша Моисеенко, 2015
Свидетельство о публикации №115040805547
Свидетельство о публикации №115040805547
Рецензии