Парфуми

Коли телефонуєш, і ніхто не бере слухавку, тиша на іншому кінці зв'язку,
Коли не можеш витерти запах його парфумів із власних скул,
І тебе б'є якась енергія струмом,
Розумієш, що це не його, а твої власні парфуми.
Коли хочеться плакати тому що нема з-за кого
Плакати. Повертатись з концертів, водити дітей до школи,
Писати листів Санті.
Запрошувати його колег на святвечір до різдвяного столу,
Вивчати Італію, наймати гондолу
І читати Махатму Ганді.
Я ніколи більше не зможу користуватися цими парфумами,
Із запахом болі і сліз, із запахом тиші і суму, і
Відчуттям, що я завжди самотня.
Родини збираються разом, від Різдва і до Великодня.
Я є хліб життя, - цитують Ісуса, і вже на столі головна пожива.
Жінки домальовують писанки, родина у зборі.
Життя йде посправжньому, життя йде наживо,
Всі моляться, після цього їдять і говорять.
Вони п'ють і їдять за подолання смерті -
Найбільше в світі чудо, і все інше не має жодного значення.
Я зображувала ці родини тисячі разів на мольберті,
Але наживо ніколи не бачила...
Посвята ходити у березні, вітати жінок на початку,
Дарувати букети квітів та статуетки іх моноліту.
Я маю квіти лише у маленьких горнятках,
Саме тому взагалі ненавиджу квіти.
І страшенно хочеться щось кардинально змінити,
Змінитися, власне-то, оцінювати життя по-іншому,
Вийти із цього бункера, з мороку й болісній тиші,
Припинити падати у безодню.
Й най буде сила, й най іде лісом самотність,
Сила, в яку вже ніхто не вірить, та аж надто хоче повірити.
Сила, що охороняється лютим звірем,
Сила літератури у лірі,
Навіки сила у лірі.