Ще тихо вранці,
Коли ще люди усі сплять,
Один ішов солдат додому,
А зорі сипались додолу…
Солдат іде, іде, іде.
Ось і до хати він зайде.
Як тільки бачить – хата тиха,
Немає в ній того життя, яке було…
Десяток-два дітей гуляє,
А мати пісеньку співає,
Сидить, пряде, і доглядає…
Солдат прокинувся уранці,
Все було тихо навкруги,
Весняні птахи лиш співають…
Далі іти знов догори,
До хати зовсім недалеко:
«Ох, мати, рідненька, лелеко,
Аби була ти лиш жива!
Іду до тебе, дорога!!!»
___________
2000 рік
Солдат
© Copyright: Алёна Мартыненко, 2015
Свидетельство о публикации №115040706939
Свидетельство о публикации №115040706939
Рецензии
