Я цілую тебе як востаннє,
Вогонь пристрасті вже не здолати:
Від обійм твоїх розум втрачаю,
Кожну мить прагну я пам’ятати.
Це кохання? Любов? Ні! Щось більше!
Це хвороба від мізків до серця,
І немає ніде таких ліків,
Щоб змогли врятувати від неї!
Кожну ніч з насолодой чекаю.
Залишись, я благаю, ще трішки!..
Та на ранок я знов прокидаюсь
У пустому холодному ліжку…
Солодке марево
© Copyright: Анастасия Анника, 2015
Свидетельство о публикации №115040700013
Свидетельство о публикации №115040700013
Рецензии