Приплинь до беріжка, перебіжи через місточок. Спочинь на моріжку або в садочку. І буде тобі добре, як колись. Коли сидів у пелені у баби, коли гойдався на ногах у діда. Коли минали хутко ночі, а дні тягнулись, як роки.
Китаєм кріплені вали стають горбами з часом. Ти книги роздаєш і продаєш борги. Прикраси вішаєш на тин, як глечики або горшки. В цеберко скапує вода з роси, що густо вкрила стріху. Ти прикладаєш вухо до горіха і слухаєш як крона піднімає сік.
Твій вік записаний на палімпсестах. Ти знаєш щось про нього у загальних рисах. А що не знаєш, то почуєш зі слів міського божевільного на Соляній чи на Татарській.
Все - просто. Треба просто йти. На риболовлю чи гриби збирати. Сушити трави на гербату і пити чай, де змішані малина, мед і м'ята, немов амріту...
108 -Амрiта-
© Copyright: Валео Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №115040609176
Свидетельство о публикации №115040609176
Рецензии