Снаружи снова листопад... Иван Коваленко

"Надворі знову листопад*..."

Надворі знову листопад,
І листя з дерева летить,
І промінь сонця золотить
Легким туманом вкритий сад.
І знову в нього я піду
До нами сходжених доріжок,
Я вірю знову, що знайду
Сліди твоїх маленьких ніжок
У цім ридаючім саду.

Я вірю знову, що знайду
Там нашу юність золоту...

Стоїть сумний скорботний сад,
І листя пада неживе,
І щось мене туди зове,
Щоб повернувся я назад
До кленів тихих і беріз,
Де плачуть липи і каштани,
Де пролились легкі тумани
Сумним потоком їхніх сліз.

І глибше знову в серці рани,
І все сумніше плач беріз...
-----------------------------------
«Снаружи снова листопад…*» И.Е.Коваленко

Снаружи снова листопад,
И листья облетают.
Туманом лёгким старый сад
Лучами заливает.
Я снова в этот сад иду,
Ищу твоих дорожек
И верю снова, что найду
Следы любимых ножек
В рыдающем своём саду.

И верю снова, что найду я
Там нашу юность золотую.

Стоит немой и скорбный сад,
И мёртвая листва падёт,
И что-то там меня зовёт,
Чтоб возвратился я назад
К аллее клёнов и берёз,
Где плачут липы и каштаны,
Где льются лёгкие туманы
Потоком тихих грустных слёз.

А в сердце – всё больнее раны,
И всё печальней – плач берёз…

(5.04.2015)