Оксана Пахлёвская. Весенний ветер

Автор: Оксана Пахлёвская   
Оригинал

(на украинском  языке, взят из Интеренета)

* * *

Я усміхнусь тобі крізь сльози: їдь!
Бо профіль вітру вранішнього строгий.
Твій корабель у гавані стоїть,
готовий до дороги.

А берег знов пустельний і нічий.
А чорна буря розправляє крила.
Але я сонце вишила вночі
на цих вітрилах.

Ти, може, не повернешся назад.
Далекий голос так співає тужно!
Твоя любов – як дзвін старих балад –
гірка і відчайдушна.

З твоїх стихій немає вороття.
Моря шумлять, і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
заради миті.

Весняний вітер зустрічей і втеч!
Покинеш дім. Любитимеш чужинку.
Ти з тих, котрі цілують спершу меч,
а потім – жінку.

----------------------------------------------------------

В переводе Инессы Соколовой

* * *

Я улыбнусь сквозь слёзы: уезжай!
С попутным ветром ранним, строгим.
Корабль твой ждёт, он в гавани.
Прощай!
Сложна дорога.

Ждут берега,  пустынны и ничьи,
Расправить буря может крылья.
Я солнце вышью, мысленно, в ночи
На всех ветрилах.      

Возможно, не вернёшься ты назад.
Тревожит голос твой натужный!
Твоя любовь – как колокол баллад –
Смела, горька, радушна.

Но из стихий нет способа уйти.
Моря шумят, и холодно горенье.
С такими в жизни многим по пути,
Ценю мгновенья.

Весенний ветер ожиданий, встреч!
Покинешь дом. Полюбишь и чужинку*.
Сначала  ты всегда целуешь меч,
Потом лишь жинку**.


* чужинка (укр.) – чужестранка
** жинка (укр.), или просторечное – женщина