ЩОСЬ ШУКАВ СТАРЕНЬКИЙ,НЕОХАЙНИЙ
ВРАНЦІ ЧОЛОВІК НА СМІТНИКУ,
БІЛЯ НЬОГО ЙШОВ МАЛЕНЬКИЙ ХЛОПЧИК
НАДКУСИВШИ БУЛОЧКУ М'ЯКУ.
ВИПЛЮНУВШИ ШМАТ ЇЇ ПОКИНУВ,
ВМИТЬ СТАРИЙ ЇЇ З ЗЕМЛІ ПІДНЯВ
ДОВГО ВІН ДИВИВСЯ ВСЛІД ДИТИНІ
І З АПЕТИТОМ БУЛКУ ДОЇДАВ.
ДУМАВ ВІН, ЯКІ РОЗКІШНІ ДІТИ?
ВИКИДАЮТЬ ХЛІБ НА СМІТНИКИ,
МРІЯВ,ЯК НАСТУПНИЙ ДЕНЬ ПРОЖИТИ
І ЗГАДАВ СТАРИЙ СВОЇ РОКИ.
ЗГАДУВАВ ВІЙНУ Й ГОЛОДНІ РОКИ
І НУЖДЕННЕ,НЕЛЕГКЕ ЖИТТЯ,
І ТЯЖКІ,ПІСЛЯВОЄННІ РОКИ,
У ЯКІ НЕ БУДЕ ВОРОТТЯ.
ВІН НЕ УЯВЛЯВ,ЯК ЖИТЬ НА СВІТІ,
ЗОВСІМ ЛЮДЯМ ВІРИТЬ ПЕРЕСТАВ,
ВИГНАЛИ ЙОГО З ХАТИНИ ДІТИ
ВЖЕ ТОДІ БЕЗХАТЧЕНКОМ ВІН СТАВ.
ПЕРЕСТАЛИ ВІРИТЬ В БОГА ЛЮДИ,
ГРОШІ СТАЛИ СЕНСОМ ЇХ ЖИТТЯ,
І ЖИВУТЬ БРЕХНЯ Й НАЖИВА ВСЮДИ
ЧЕРЕЗ ТЕ Й НЕ ВИДНО МАЙБУТТЯ.
Безхатченко
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2015
Свидетельство о публикации №115040303175
Свидетельство о публикации №115040303175
Рецензии