Так само, як Волкова з к но...

               «…Голодаю… не пртив кого-то, а просто кушать очень хочется….»
з кіно «Небеса обетованные»
сусідці бабі Свєті

Присіла трохи. Сил немає – голодую…
Так само, як і  Волкова з кіно,
Бо й я не проти когось, не бастую,
А просто «кушать хочеться», й давно –
                Вік відробила, в старості бідую…
А як мені, скажіть, тепер прожити –
Робить негодна, важко вже й ходить,
Хоч діти й є, та у дітей кредити,
Які вони не в змозі поплатить –
                Тих олігархів треба ж чимсь кормити…
Що ж той пенсії – десь більшу половину
Сплатила комунальній кабалі,
Бо хоч живу сама – та числюсь з сином,
Що відробляє банківські борги –
                Отож субсидії держава мі не винна…
Оце булла учора в магазині,
То краще б не заходила туди -
Лежать всілякі  їства на вітрині,
Та добре, хоч затиснені у склі –
                До них причеплені такі скажені ціни!
На сир дивилася, взяла буханець хліба,
Очима напилася молока,
Онукам по цукерочці купила –
Бо чим згадає бабцю дітвора…
                Нехай свого іще пом'януть  діда…
Ось чийсь синок, бо мчить як те торнадо –
Не бачить ні калюжі, ні мене…
А може то відлуння від бровади,
Що я за нею йшла, немов коша сліпе?
                Згаса Надія…
В серці стигне зрада…
Січень 2013р.
Т. Борова