безцiнноi митi...
приблудою вітер між нами
сердито зривається в став,
а згодом крокує дахами…
в агонії злість день сховав,
зітхають тужливо дерева.
манка неба синього даль,
вінчає коханих з безмежжям…
вклоняються ночі зірки
замріяним душам, серцям…
коли повертаємось в сни,
безцінним вважаєм життя…
Свидетельство о публикации №115040201375