Порцеляновий стержень в твоєму хребті
зберігає тебе живою.
Ти – все те, що я для себе хотів.
Ми з тобою –
подвійна зірка,
і танцюємо з гравітацією.
Ми рішаємо долю світу
своїми танцями.
А розбити тебе так легко,
що тобі і не буде боляче.
Ми награлись із долями
і захотіли миру…
Але нас захопили в тенета
інші космічні сили.
Я просто хотів наблизитись
до твоєї планети
з морями сизими,
вітрами злющими...
Ти прикладала цілющу
білу долоню до мого лоба,
дарувала ключ з порцеляни.
Ти все те, що я для себе хотів
і в останнє
я танцюю, тепер – на зближення,
не зважаючи на гравітацію.
Наші рухи становляться хижими
і все більше и більше личать нам.
Що ми скоїли нашими танцями?
Ми були занадто необережні.
Порцеляновий зламаний
стержень.
Гравiтацiя
© Copyright: Дар Апрель, 2015
Свидетельство о публикации №115040108353
Свидетельство о публикации №115040108353
Рецензии
