Мене за згадкою ведуть

Тягнеться сонця нить гаряча,
Дощі не йдуть,я вже не плачу.
Спинилась щастя тиха мить,
Її струна в серці бринить.

Цвітуть сади,квітки,поля,
Квітує радісно земля.
Моя земля,мої дороги,
В дитинства час,звертають ноги.

Бредуть,бредуть,знову бредуть,
Мене за згадкою ведуть.
В той час далекий незабутній,
В майбутній час,в мій час майбутній.

Згадаю трішки,зупинюсь...
І з посмішкою засміюсь.
Замурзане біжить дитятко,
Мала не бійся,буде гладко.

Прийде в твоїм житті ще час,
Ну ось прийшов,тепер він в нас.
Тягнеться сонця нить гаряча,
Дощі не йдуть,я вже не плачу.

Щастя потік біжу спинить
І зупиняючись на мить...
Минають спогади мене,
Ось так життя моє майне.

Мені лишень бо зупинить,
Його на мить,лишень на мить.
Кохання,віра,сприйняття,
Життя моє,моє життя!

Дивлюсь я поглядом дитячим,
Зляканий подив в майбуття.
В душі живе іще дитя...
Та часом плаче,тихо плаче.
  (Понкратова.О.В.)