Віри не йме те непутяще,
Життя чуже,життя пропаще.
Навіщо ж йому Богом дан,
Його незвіданний талан?
Чому притягує за вуха,
Негарна думка злого духа.
Що десь сховався в глибині,
Тай дразниться іще в мені.
Сміється,згоря уповає,
Своєї міри він не знає.
Не має дяки,має план,
В мені живе то мій талан.
Чужий,відважний,непутящий?
А може десь здобуду кращий...
Ну ж бо,навіщо він мені,
Став цей чужим? Та ні ж бо,ні!
(Понкратова.О.В.)
Його незвiданний талан
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115033103441
Свидетельство о публикации №115033103441
Рецензии