Шон Маклех - Огонёк

Вольный перевод
стихотворения
Шона Маклеха «Вогник»*
http://www.proza.ru/2014/04/25/3


ОГОНЁК


                «....Вглядись,            
                Не беспечна, лучом освещаясь, трава.            
                В дорогу!...»               
                (Г. М. Рильке)

Путь
Через чащу разочарования,
По камышовым болотам усталости,
Сквозь напрасностей тернии острые,
Лесом собственной бездарности
К Свету —
Туда, где сквозь темень спОлохи
Слабого Огонька истины...
Бродишь вблизи территории,
Где все обезумели жители:
Объелись лжи мухоморами,
Забыли как то оно — думать,
Забыли, что люди они, однако,
А не двуногие чУчела,
Не потребители чёртовой браги,
И не мешки для мусора.
Дорога...
Возьми-ка в свою котомку
Сухую горбушку философа,
Горшок для воды невозвратной.
Тебе идти очень долго —
Затянется путь, вероятно.

_______________________________________

*«Вогник»
Шон Маклех
http://www.proza.ru/2014/04/25/3

             «…Дивись,
             Не легковажить у променях світла трава.
             В дорогу!...»
                (Р. М. Рільке)

Шлях
Через гущавину зневіри,
Через очеретяні болота втоми,
Через теренові колючі хащі марноти,
Через ліс власного недосконалого «я»
До
Вогника
Маленького такого
Спалаху в темряві – вогника істини.
Блукаєш біля селища,
Де всі жителі збожеволіли
Бо наїлися мухоморів брехні,
Бо забули як то воно – думати,
Бо забули, що вони люди,
А не двоногі опудала,
Не споживачі чорної браги,
Не мішки для непотребу.
Шлях.
Візьми в свою торбу
Черствий окраєць філософа,
Горнятко для води неповернення.
Тобі йти ще довго…
Дуже довго…