Летiли птахи на постiй

Летіли птахи на постій до неба,
А людям з Богом в серці життя треба.
А людям в небі,буде тільки рана,
Що у сплетінні сонячнім омана.

Летіли птахи на постій до гаю,
А людям гірко у чужому краю.
А людям важко у чужій неволі,
Шукайте в своїм краю щастя й долі.

Летіли птахи на постій до дому,
У тиші ніжній,погляді німому.
А людям рідний сад і рідна хата
І рідні люди,матінка та тато.

Летіли птахи,знову,знову й знову,
А людям рідна мова,тепле слово.
А людям спільна пам'ять,добра воля,
Цвітіння трав,та квітів серед поля.

Летіли птахи на постій до краю,
Я їх політ у віршах оспіваю.
А людям,ніжне серце та довіра,
Та в серці б грала,струни чесна ліра.

Летіли птахи на постій далеко,
Зустрівся з мого краю їм лелека.
І запросив до нас,в гості до краю,
Де вечори,пісні нові співають.

Де люди знають,що їх де чекає,
Де кожен вірить,серденько кохає.
Летіли птахи на постій далеко,
Жити остались,зупинив лелека.

Тут в нього дім,в гнізді є пташенята,
Є чисте небо,є духм'яна м'ята.
Та люди щирі,гарні,добрі,
Довіра в людство згадкою хоробра.

Летіли птахи на постій летіли,
Дім збудувати - в нашім захотіли.
А людям віра,людям добра воля,
Любити дім свій,край,кусочок поля.

Світанок зріти з ранньою росою,
Зросити поле гіркою сльозою.
Та зберігати,щиро зберігати,
Серця людей,свій край,дороги,хати.
  (Понкратова.О.В.)