Тарас Шевченко. Отрывок из поэмы Гайдамаки

Взошло солнце. Украина
Вся сгорела, тлела.
Знать тихонько взаперти
По домам сидела.
Всюду виселицы в селах
И тела замученные —
Трупы чужаков богатых
Кучею на куче.
По дорогам, на распутьях
Злые псы, вороны
Кости гложут, клюют очи;
Шляхту не хоронят.
Да и некому! Остались
Дети и собаки...
Даже девки с рогачами
Ушли в гайдамаки.

Вот такое было горе
Всюду в Украине.
Горше пекла... А зачем же,
За что люди гибнут?
Одного мы края дети,
Жить бы и брататься...
Не умеют, не желают
Уживаться братцы!
Жаждут крови, крови брата;
Люто им неймется,
Что тому в богатой хате
Весело живется.
«Кончим брата! Спалим хату!» —
Кликнули, и сталось.
Все, конец... Да нет, на горе
Сироты остались.
В слезах росли и выросли.
Обделенных руки
Развязались — и кровь за кровь,
И муки за муки!

о о о

Впервые опубликовано в блоге на сайте "Эхо Москвы": http://echo.msk.ru/blog/shelya/1275226-echo/

о о о

Оригинальный отрывок на украинском:

Зійшло сонце; Україна
Де палала, тліла,
А де шляхта, запертися,
У будинках мліла.
Скрізь по селах шибениці;
Навішано трупу —
Тілько старших, а так шляхта
Купою на купі.
На улицях, на розпуттях
Собаки, ворони
Гризуть шляхту, клюють очі;
Ніхто не боронить.
Та й нікому: осталися
Діти та собаки,—
Жінки навіть з рогачами
Пішли в гайдамаки.

Отаке-то було лихо
По всій Україні!
Гірше пекла… А за віщо,
За що люде гинуть?
Того ж батька, такі ж діти,—
Жити б та брататься.
Ні, не вміли, не хотіли,
Треба роз'єднаться!
Треба крові, брата крові,
Бо заздро, що в брата
Є в коморі і надворі,
І весело в хаті!
“Уб'єм брата! спалим хату!” —
Сказали, і сталось.
Все б, здається; ні, на кару
Сироти остались.
В сльозах росли, та й виросли;
Замучені руки
Розв'язались — і кров за кров,
І муки за муки!