Буденне

...А причини у всьому прості,
Що аж смішно буває:
В тебе пір'я -
              лише на хвості,
А на крилах - немає.


Мій лебедик,
       соколик,
              орел....
Голуб мій сизокрилий!
Не родився ти ще,
          чи вже вмер?
Ти - лиш півень сварливий?


Не гарцюють тепер
            на коні,
Не танцюють мазурки.
Кажуть подруги -
Всі ви козли,
І до того -
         придурки...


А по-моєму,
          плем'я козлине-
Воно вічне,
          ніколи не згине.
Але вірю я,
          людоньки добрі,
Що є лицарі й нині
           хоробрі.


Не бояться ні буднів
            ні вірності,
Ні жіночої вічної
            ніжності,
Не шкодують
           уважної ласки,
Не цураються
          діла і казки.



Бачать власної жінки
              чарівність,
Розуміють -
           не в сварках є
                "рівність"...
Не бояться любити
              крилату,
І не вішають грати
                на хату...



Не "принижує" їх
              висота,
Крила все ж
          попереду хвоста...
І уміють любов
           берегти,
Мабуть,віриш у них
           навіть ти:



Стережеш мене
          тим так ревниво,
Що боїшся,
          ще трапиться
                диво...



     03.05.2003 р.