Там в Корчеватом... из Лины Костенко

из Лины Костенко


* * *

Там в Корчеватом, возле Киева,
военный год, морозная зима.
Бежит щенок, снег лапами раскидывая,
и вскидывает немец автомат.
И целится. Поскольку слишком нудно
стоять ему, арийцу, на посту,
когда вокруг бессмертно и безлюдно,
и все обходят немца за версту.
Мгновенье в память врезалось эстампом.
Взметнулось с криком вороньё в зенит.
Событий сколько и снегов растаяло
там, после той обугленной зимы!
Цветут ромашки, нарастают звуки,
то новой автострады слышен гул.

...А всё тот немец целится от скуки.
...А всё щенок скулит на том снегу.




* * *

У Корчуватому, під Києвом,
рік сорок другий, ожеледь, зима.
Рябенький цуцик п'ятами накивує.
Знічев'я німець зброю підніма.
І цілиться. Бо холодно і нудно
йому стоять, арійцю, на посту.
А навкруги безсмертно і безлюдно,
бо всі обходять німця за версту.
Лишає мить у пам'яті естампи.
Ворона небо скинула крильми.
Вже скільки снігу і подій розтануло
там після тої давньої зими!
Вже там цвіли і квіти незліченні,
вже там і трасу вивели в дугу.

...А все той німець цілиться знічев'я.
...А все той песик скімлить на снігу.