Верный друг

Всю ділянку, де ріс сад
Обвивав паркан.
І навколо нього бігав
Злющий пес Палкан.

Але ж він був з виду злий,
Насправді сумирний,
Старий, добрий, немічний -
До безтями вірний.

Він господаря свого
Ніколи не зрадив,
І той був без цього пса
Зовсім безпорадний.

Також добрий, немічний
Старикан добрячий
І в додаток до всього
Геть, зовсім незрячий.

А Палкан його спасіння
В день і в темній ночі.
Він і друг, і охоронець,
Й старикові очі.

Друзі разом все робили,
Під дощем гуляли
І по стежці, через поле
Без турбот блукали.

Добре їм було удвох
До того буття,
Доки старець не пройшов
Через все життя…

Вірний пес не спав, не їв
І таке утнув:
На господарській могилі
Навіки заснув…

Вся природа стрепенулась,
Від вірності такої.
І курличуть журавлі:
«Вони ж друзі двоє».

  (Перевод)

Площадь сада с давних пор
Обвивал старый забор,
А Палкан, вернейший пёс –
Вокруг сада вахту нёс.
Он был стар и чуть больной,
Но с добрейшею душой.
Преданность – его удел,
Как бы, что не захотел,
Но хозяину на помощь,
В час любой, просто летел.
«Мы же лучшие друзья,
Где хозяин, там и я»-
Гавкал он в своём саду
Среди стаи воронья.
Толи в дождик, толи в зной,
Толи в гололёд,
Им так счастливо жилось,
В дружбе без забот,
Но до той поры когда,
К ним во двор пришла беда
Жизнь, в болезни, старика
Оборвалась, навсегда…
Верный пёс ни спал, не ел -
От тоски по другу,
Словно старец посидел,
Удивив округу.
На сыром холме беспечно
Пёс без сил лежал
И закрыв глаза навечно
Уж не тосковал…
Вся природа содрогнулась,
От верности такой…
И лежат теперь два друга
Под одной звездой.