Вікна розбиті в старого вокзалу,
Їх сумний погляд в минуле летить.
Потяги тут колись часто вставали,
Гомін людський не стихав ні на мить.
Мчали роки, просуваючись далі,
З ними колеса на рейках гули…
Будні на станції на перевалі
В вирі подій непомітні були.
Зараз тут тихо і зимно навколо,
Ніби забула це місце весна.
Потяги зрідка проходять повз нього,
Погляд ніхто і не кине з вікна.
Тільки туристи, до гір не байдужі,
Роблять у старій руїні привал.
Їхні пісні в час зимової стужі
Дружнім теплом зігрівають вокзал.
2006р.
Забута станц я
© Copyright: Ольга Воля Рева, 2015
Свидетельство о публикации №115032907894
Свидетельство о публикации №115032907894
Рецензии