Moonnight

А мрії розлетілися, як дим,
о пів ночі прозріли мої очі.
Хто близьким був - став враз чужим,
це був колапс моєї ночі.

Припали порохом ідилії дитя,
розвіяв вітер піщані структури.
Зпахло хлором вічності життя-
раніше невідкритої тортури.

Цієї ночі пострілом у скроню,
відбулося знайомство з світом.
Цієї ночі в мою долю -
забралася реальності орбіта.

Долонями затиснула на шиї,
змією обвиваючи вуста.
Забрала всі можливі сили...
Позбавила мене життя.

Залишина... без зброї і без обладунків.
Із присмаком металу на губах.
Отруєна від ночі поцілунків,
розбита у обіймах майбуття.

Тотожні не відкладені на завтра,
минали дні і я втопала в них.
Втопала під оркестер Баха -
під симфонічний тихий гріх.

Нічна красуня босими ногами,
пройшлася рештками структур.
Нажаль, з прейдешніми роками,
прийшов із нею дивний сум.

Не вийшло з нас приятелів красуне,
і марно ти знайомство почала...
Знайомство з світом - тихим сумом
мене в цю ніч, на муки прирекло.

Вже від наївності зостався тільки слід,
в ночі прозрівші очі бачили орбіту.
Мою планету гірко обняло -
колючою роеальністю від квітів.

Босоніж вийти на пекельну стужу,
тримаючи за руку ніч...
Я від тепер - отруєною буду,
я від тепер - вже знаю в чому річ.