44. Василь Стус. Такой ты близкий, отчий край...

Такой ты близкий, отчий край,
И безнадежно так далекий.
В рай птичий полетят лелёки,
А ты один тут – и страдай.
Лютуй исстыженной душою!
Коли наскучило бежать –
В лёт, прямо в огненную пасть.
Ишь как ощерилась змеёю
Стоглавой! В мёртвой тишине
Ещё услышишь: клёкот орлий
Шеренги юные построит
Борений наших и надежд.



Такий близький ти, краю мій
і безнадійно так далекий.
У вирій відлетять лелеки,
а ти пробудь один — і скній.
Ізвомплена душе, ярій!
Коли докучили ці втеки —
в лет, до вогненної пащеки.
Як він ощирився, стозмій!
Іще в цій тиші гробовій
колись почуєш: орлій клекіт
шикує молоді шереги
всіх наших змагань і надій.


Рецензии