Лепестки старинного романса... Из Лины Костенко

                Перевод с украинского:


Тот клавесин и плакал, и плескал
чужую боль. Горели свечи блёкло.
Певец же старый пел, как  пеликан,
отцеживая странных звуков клёкот.

Он старый был и плакал не о нас.
Тот голос из нездешней шёл акустики.
Но растерял под люстрами романс
слов запоздалых выцветшие кустики.
 
На головы, где, вроде соловьёв,
свивают гнёзда будни каждодневные,
упал романс, как он любил её
и говорил слова ей незабвенные.

Преподносил вокал он, как бокал.
И мотылёк приколот на манишку.
Наперекор прошедшим всем векам,
красавиц ряд – на лунную дорожку.

Потом вдруг смолкла музыка. Антракт.
Вели себя мужчины настороженно.
Молчали женщины: им  всё не так.
И не хотелось пива и мороженого.

Старик, что пел без грима и гримас,
слова цедил несовременно страстные.
О, подарите женщине романс!
Устали женщины казаться не прекрасными.


Оригинал:
 

Той клавесин і плакав, і плескав
чужу печаль. Свічки горіли кволо.
Старий співак співав, як пелікан,
проціджуючи музику крізь воло.

Він був старий і плакав не про нас.
Той голос був як з іншої акустики.
Але губив під люстрами романс
прекрасних слів одквітлі вже пелюстки.

На голови, де, наче солов’ї,
своє гніздо щодня звивають будні,
упав романс, як він любив її
і говорив слова їй незабутні.

Він цей вокал підносив, як бокал.
У нього був метелик на маніжці.
Якісь красуні, всупереч вікам,
до нього йшли по місячній доріжці.

А потім зникла музика. Антракт.
Усі мужчини говорили прозою.
Жінки мовчали. Все було не так.
Їм не хотілось пива і морозива.

Старий співав без гриму і гримас.
Були слова палкими й несучасними.
О, заспівайте дівчині романс!
Жінки втомились бути не прекрасними.