Кажуть люди, знак розлуки –
жовтий колір. Може, й правда?
Ще хлопчиськом ти, роззутий,
у воді латаття рвав те...
Знов ці квіти обніму
й на віконечко поставлю.
Хай розсіють пітьму,
що сусідить із печаллю.
Жовтих сонечок пучок
крізь зелене сяє віття.
Цвіт розлуки? Та ви що?
Щастя цвіт, ось придивіться!
1966, Софіївка
(перевод с украинского Стафидова В.М.)
Верят люди – знак разлуки
Жёлтый цвет. Да неужели?
Ты пацан в реке, разутый
Мне цветы рвал порыжее…
Их опять я обнимаю
На окошечко поставлю
Темноту пусть освещают
Что соседствует с печалью.
Желтых солнышек пучочек
Как ему не разгореться
Цвет разлуки? Между прочим -
Счастья, если присмотреться.
Антонина Корень - Кажуть люди, перевод
© Copyright: Доктор Эф, 2015
Свидетельство о публикации №115032702380
Свидетельство о публикации №115032702380
Рецензии