Под твоим окном. Иван Коваленко

Під твоїм вікном

Ніч тривожна і ясна,
Сад твій чарами повитий.
До твого я йду вікна,
Щоб з тобою говорити.

Темно знову у вікні,
Ти спокійно будеш спати.
Ти не знаєш, що мені
Цілу ніч отут блукати.

Ти не знаєш наяву,
В снах не бачиш в ніч казкову,
Що тобою я живу,
Кожну ніч веду розмову.

На стежках, де я ходжу,
Місяць кида срібну пряжу.
Те, що я тобі скажу,
Більш ніхто тобі не скаже.

На стежках, де я пройду,
Згине зілля зловороже.
Ті слова, що я знайду,
Більш ніхто знайти не зможе.

Та любов свою в словах
Я відкрити не посмію,
На легких твоїх слідах
Всюди квітами засію.

Зійдуть квіти, розцвітуть,
У вікно твоє заглянуть,
Дивні мрії принесуть,
Снами дивними розтануть.

Коли все затихне сном,
Спать у полі ляже вітер,
В тебе завжди під вікном
Будуть квітнуть мої квіти.

Ніч тривожна і ясна,
Сад твій чарами повитий.
Від твого я йду вікна,
Щоб страждати і творити.
-----------------------------------
Иван Коваленко

«Под твоим окном…»

Ночь тревожна и ясна,
Сад твой чарами увит.
Жду тебя я у окна,
Чтоб с тобою говорить.

Только тьма в твоём окне:
Ты спокойно будешь спать
И не знаешь ты, что мне
Суждено тут пропадать.

Ты не знаешь наяву,
В снах не видишь: я горю
И тобою я живу,
И ночами говорю.

На тропах, где я хожу,
Месяц ткёт златую пряжу.
То, что я тебе скажу,
Больше ни один не скажет.

На тропах, где я пройду,
След пребудет, заворожен.
Те слова, что я найду,
Ни один найти не сможет.

Но любовь свою в словах
Я открыть и не посмею,
Землю, что в твоих следах,
Незабудками засею.

Пусть взойдут и расцветут,
И в твоё окно заглянут,
Грёзы пусть тебе несут,
Снами в ночь счастливо станут.

Когда всё затихнет сном,
Ветер спать у поля ляжет,
Тебе сказку за окном
Незабудки те расскажут.

Ночь тревожна и ясна,
Сад твой чарами увит.
Отхожу я от окна,
Чтоб страдать, творить, любить.

(27.03.2015)