Господи, та я ж давно померла... 25. 03-2015

Господи, та я ж давно померла,
Дай мені сили воскрестИ,
І щоб на зовсім память стерла
Всі мною спалені мости.

Не знаю як й коли це сталось,
Несучи хрест свого життя
Я враз від Тебе відцуралась,
Забувши геть про каяття.

І в світі грішному, без Тебе,
Я думала, що я жила,
А вмерши, зрозуміла - треба
Моїй душі Твого тепла.

Господи, я каюсь щиро,
Насмілююсь навіть просить,
Дай людям трохи щастя й миру,
Й зумій мене за все простить.

Всевишній, зглянься, я благаю,
Почуй мене хоча б ще раз,
Даруй любов, за що ж страждаю
Я кожен день і кожен час.

Мій Боже, та невже на світі,
Не зможу відшукать свій рай,
Я жити хочу, я вся в цвіті,
Прошу, мені допомагай.

Невже у милості безмежній
Твоєї є кінець і край,
Прости гріхи мої, ті стрижні
Що мене знищили, бодай
За душу мою щиру,
Ну не тепер, а що була,
Молю Тебе сердечно, з миром
Прийди до мене, дай тепла.

Нехай розм;якне серця камінь
Від каяття сльози гіркої,
Щоби проснулась знову память
І повела мене з собою
Туди, де я була щаслива,
Де я невинною була,
Дe всіх на світі я любила
Й мене любов та берегла.

Я прагну знов відчути милість,
Й солоний смак спокути сліз,
Мені вночі сьогодні снилось
Що на руках мене Ти ніс.

Зайшовши в затишну хатину,
Мене Ти посадив за стіл,
І, застеливши скатертину,
Зробивши чаю, Сам присів.

Почав розповідать казки,
Так лагідно, немов дитині,
В кутку висіли образки,
А Твої очі, ясно-сині,
Палали ярко, мов свічки,
Такі смиренні і безвинні.

І на знайомому обличчі,
(Укритім рясним ластовинням)
Я не помітила і тіні
огуди, гніву чи догани.
Той погляд вилічив всі рани.

Ти нагадав мені, я тричі,
Син Йони від Тебе зрікався,
Отямившись, дививсь у вічі
Й на всепрощення сподівався.

І Ти, простивши йому зраду,
Вручив ключі від царства Твого,
І це була мені порада,
Як подолати гріх земного
Життя, що вічно спокушає,
На вчинки не благочестиві,
Й щоб не зійти з стEжки до раю,
продавши за скарби фальшиві
Душі нетлінність, ради тіла,
Де місце є лише для Бога,
І щоб молитва долетіла,
Моя не вміла та убога,
До вух, хоча-би, янголяти,
Котрий мене оберігає,
Щоб він поміг мені встоЯти
Над прірвою, над самим краєм,
Не давши впасти у безодню,
З якої вороття немає,
Шепчу молитву знов господню
І вся нечиста відступає.

Спаситель мій, я ще не мертва,
Я лиш ягня, що заблукало,
Муки сумління - моя жертва,
Хоча я знаю, цього мало.

Та все ж прийми, не відвернися,
В мені живе ще образ Твій,
напівзруйнований, сліпий,
До мене раз хоч доторкнися,
(Хіба ж даремно мені снишся)
Дай благодать, лукаве вбий.

Щоб проросла віри зернина,
Посіяна Тобою знов,
І я, немов мала дитина
Увірую в Твою любов.