Поету

Життя людей на рідній Україні
В усі часи було дуже важким,
Та вражено цінуєм і понині
Усіх, хто нашій милій Батьківщині
Служили вірно серденьком палким.

Тарас Шевченко - вірний син країни,
Усе життя свій край він шанував,
Оспівував пейзажі і картини,
Що бачив кожен день: малі хатини,
Поля широкі, все, за що страждав.

Все те, за що страждав і переймався,
За що боліла й краялась душа.
Ти, мій Кобзарю, духом не зламався!
Усе своє життя ти намагався
Здолать неправду силою вірша!

Неначе цвях у його серці вбитий,
Завжди перед очима в нас кріпачка.
Навік Шевченко тугою  укритий,
За долю жінки сумом він розбитий,
Чи то це сирота була, чи швачка.

Він віддавав себе усе життя
Простому українському народу.
Він так жалів його,  що каяття
Й молитви щира, туги почуття
Письменника не відпускали зроду!

Надія й неймовірне підняття
Стискають серце, яке б’ється в грудях,
Довіку прославлятиму ім’я,
Що Україну славило щодня,
Віру і мрію дарувало людям!

Тарасе,  закликав ти до висот
Зламати всі кайдани й перешкоди.
Шевченко мій – навіки патріот
Своєї Батьківщини і народу!