Баба
Від голоду і туги ледь жива,
Вона, народу МАТИ посивіла,-
На милість людську руку простягла;
Якийсь хлопчак, хитаючись без діла,
Хлопчак, який і в світі ще не жив,
В тремтячу руку, схудлу й онімілу,
Копійку так - для сміху положив...
Скупа сльоза котилась по щоці,
В очах були страждання й гіркота,
Й копійка у простягнутій руці
Була для неї, наче золота;
Сльоза, котившись по старій щоці,
Нещадним болем душу запекла,
І з тугою в старечому лиці
Вона до Бога руку простягла;
ВОНА, що вижила у голод лютий,
ВОНА, що перемогу здобула,-
ТЕПЕР стояла зламана й забута,
І по ЇЇ щоці сльоза текла...
Свидетельство о публикации №115032606640
ВОНА, що перемогу здобула,-
ТЕПЕР стояла зламана й забута,
І по ЇЇ щоці сльоза текла...----ЯК ЖЕ ЗДОРОВО, ЧУДОВО СКАЗАНО!
СКІЛЬКИ ЖЕ БАГАТО МИ БАЧИМО НАВКРУГИ НАС ЦІХ ЗНЕДОЛЕННИХ БАБУСЬ!
ВДЯЧНИЙ ВАМ ЗА ТАКУ ВАЖЛИВУ ТЕМУ...
Иван Ремеслов 26.03.2015 20:27 Заявить о нарушении
Алиева Лэйла 27.03.2015 23:52 Заявить о нарушении