Баба

Старенька баба, зморщена й змарніла,
Від голоду і туги ледь жива,
Вона, народу МАТИ посивіла,-
На милість людську руку простягла;

Якийсь хлопчак, хитаючись без діла,
Хлопчак, який і в світі ще не жив,
В тремтячу руку, схудлу й онімілу,
Копійку так - для сміху положив...

Скупа сльоза котилась по щоці,
В очах були страждання й гіркота,
Й копійка у простягнутій руці
Була для неї, наче золота;

Сльоза, котившись по старій щоці,
Нещадним болем душу запекла,
І з тугою в старечому лиці
Вона до Бога руку простягла;

ВОНА, що вижила у голод лютий,
ВОНА, що перемогу здобула,-
ТЕПЕР стояла зламана й забута,
І по ЇЇ щоці сльоза текла...


Рецензии
ВОНА, що вижила у голод лютий,
ВОНА, що перемогу здобула,-
ТЕПЕР стояла зламана й забута,
І по ЇЇ щоці сльоза текла...----ЯК ЖЕ ЗДОРОВО, ЧУДОВО СКАЗАНО!
СКІЛЬКИ ЖЕ БАГАТО МИ БАЧИМО НАВКРУГИ НАС ЦІХ ЗНЕДОЛЕННИХ БАБУСЬ!
ВДЯЧНИЙ ВАМ ЗА ТАКУ ВАЖЛИВУ ТЕМУ...

Иван Ремеслов   26.03.2015 20:27     Заявить о нарушении
Дякую Вам, Іване, за увагу до моєї творчості та тепле слово! Заходьте - завжди рада :)

Алиева Лэйла   27.03.2015 23:52   Заявить о нарушении