зозуля
я жбурнула у розпачі душу.
А тепер малаxітові сльози дрижать
на долоняx з розтертою тушшу.
І метелики крила ламаоть об лід
десь в замерзлій під шлунком пустелі.
Бо байдужість твоя, розчепірений глід,
Розрослася від долу до стелі.
Свидетельство о публикации №115032604484