Анна Ахматова - Тайны ремесла - Последнее стихотво
ТАЙНЫ РЕМЕСЛА
Последнее стихотворение
Перевод на болгарский язык:
Марии Шандурковой
Последното стихотворение
Едно ме връхлита тревожно с гърма,
с дъха на живота се вмъква в дома,
засмяно от гърлото блика
и пляска с ръце, и подвиква.
А друго се ражда през нощ в тишина,
от где се прокрадва не мога да знам,
през мрак огледален поглежда
и нещо сърдито нарежда.
А има такива: сред белия ден,
не виждат ме сякаш, минават край мен,
и рукват по белите листи
на извора струите чисти.
А ето и друго: от свят непознат -
ни цвят е, ни звук, ни звук, нито цвят -
мени се, пълзи, прогърмява,
но живо в ръце не се дава.
То точно!... изпи ми по капка кръвта,
тъй както на младост ме пи любовта,
и, без да ми каже ни слово,
мълчание стана отново.
И аз не познавах по-страшна беда.
Изчезна, проточи далечна следа
към място незнайно в всемира,
а аз пък без него... умирам.
Превод: март 2015 г.
-------------------------------------------
ЕднО ме връхлИта тревОжно с гърмА,
с дъхА на живОта се вмЪква в домА,
засмЯно от гЪрлото блИка
и плЯска с ръцЕ, и подвИква.
А дрУго се рАжда през нОщ в тишинА,
от гдЕ се прокрАдва не мОга да знАм,
през мрАк огледАлен поглЕжда,
и нЕщо сърдИто нарЕжда.
А Има такИва: сред бЕлия дЕн,
не вИждат ме сЯкаш, минАват край мЕн,
и рУкват по бЕлите лИсти
на Извора стрУите чИсти.
А Ето и дрУго: от свЯт непознАт -
ни цвЯт е, ни звУк, ни звУк, нито цвЯт -
менИ се, пълзИ, прогърмЯва,
но жИво в ръцЕ не се дАва.
То тОчно!... изпИ ми по кАпка кръвтА,
тъй кАкто на млАдост ме пИ любовтА,
и, бЕз да ми кАже ни слОво,
мълчАние стАна отнОво.
И Аз не познАвах по-стрАшна бедА.
ИзчЕзна, протОчи далЕчна следА
към мЯсто незнАйно в всемИра,
а Аз пък без нЕго... умИрам.
Последнее стихотворение
Одно, словно кем-то встревоженный гром,
С дыханием жизни врывается в дом,
Смеется, у горла трепещет,
И кружится, и рукоплещет.
Другое, в полночной родясь тишине,
Не знаю откуда крадется ко мне,
Из зеркала смотрит пустого
И что-то бормочет сурово.
А есть и такие: средь белого дня,
Как будто почти что не видя меня,
Струятся по белой бумаге,
Как чистый источник в овраге.
А вот еще: тайное бродит вокруг —
Не звук и не цвет, не цвет и не звук, —
Гранится, меняется, вьется,
А в руки живым не дается.
Но это!.. по капельке выпило кровь,
Как в юности злая дечонка — любовь,
И, мне не сказавши ни слова,
Безмолвием сделалось снова.
И я не знавала жесточе беды.
Ушло, и его протянулись следы
К какому-то крайнему краю,
А я без него... умираю.
Перевод на украинский язык: Петра Голубкова
ОСТАННІЙ ВІРШ (вільний переклад П.Голубкова)
Один, наче кимось стривожений грім,
Що з подихом долі вривається в дім,
Сміється, у горлі вирує,
І паморочить, й аплодує.
А інший опівночи в тиші майне,
Крадеться до мене, чи то повз мине,
І з дзеркала дивиться в морок
І щось там бурмоче суворо.
А є і такі: білий день не мине,
Неначе не бачачи майже мене,
Струмують по білім паперу,
Немов з яру чисті джерела.
А ще ось: блукає таємно навкруг -
Не звук і не колір; не колір, не звук, -
Гранується, осторонь в'ється,
А в руки живим не дається.
А цей-но!.. По крапельці випив всю кров,
Як в юності зла та дівчина - любов,
І так, не сказавши ні слова,
Зробився мовчанкою знову.
Жорстокіше я ще не знала біди.
Пішов, і його простяглися сліди
Кудись аж до крайнього краю,
А я вже, без нього... вмираю.
Петр Голубков 25.03.2015
Свидетельство о публикации №115032504221
ОСТАННІЙ ВІРШ (вільний переклад П.Голубкова)
Один, наче кимось стривожений грім,
Що з подихом долі вривається в дім,
Сміється, у горлі вирує,
І паморочить, й аплодує.
А інший опівночи в тиші майне,
Крадеться до мене, чи то повз мине,
І з дзеркала дивиться в морок
І щось там бурмоче суворо.
А є і такі: білий день не мине,
Неначе не бачачи майже мене,
Струмують по білім паперу,
Немов з яру чисті джерела.
А ще ось: блукає таємно навкруг -
Не звук і не колір; не колір, не звук, -
Гранується, осторонь в'ється,
А в руки живим не дається.
А цей-но!.. По крапельці випив всю кров,
Як в юності зла та дівчина - любов,
І так, не сказавши ні слова,
Зробився мовчанкою знову.
Жорстокіше я ще не знала біди.
Пішов, і його простяглися сліди
Кудись аж до крайнього краю,
А я вже, без нього... вмираю.
Удачи!
Петр Голубков 25.03.2015 15:18 Заявить о нарушении
Поздравляю Вас С ПРАЗНИКОМ БЛАГОВЕЩЕНИЕМ!
Мария Шандуркова 25.03.2015 18:24 Заявить о нарушении