Так небо плаче синіми дощами,
вони ж, немов пташки летять на землю.
Не знаю я, що сталося між нами,
Та згасло полум"я, що гріло наше небо.
Не впевнено вже стукало серденько,
вже не чекало, марно сумувало.
Я просто зрозуміла, що даремно,
Відкрилася тобі і покохала.
Бажане відчуття, під теплим ранком,
що вільна, що кохана, що єдина.
Я дякую тобі, за все те щастя.
Я дякую, що ти мене покинув!
Я дякую
© Copyright: Виктория Пегина, 2015
Свидетельство о публикации №115032503105
Свидетельство о публикации №115032503105
Рецензии