Коли затiсно стане вже...
Невже забули, що любили?..
Не стались мрії з горя у житті?..
Слова, як щирі розгубили,
то ви зробили боляче усім…
Блукає погляд десь байдужий,
душа ридає, і мовчить…
Напевне втратили ви друга?..
Думками серденько тужить…
За виднокруг сідає сонце,
сліпа тривога мучить знов,
кортеж зірковий крізь віконце
дощенту спалює… У сон
не повертається свідомо:
минулий час, минулий шлях…
Затісно серцю там у вчора
про нас закінчаться дива...
© Copyright: Виктор Сурженко, 2015
Свидетельство о публикации №115032501579
Свидетельство о публикации №115032501579
Рецензии
