Промайнули роки

Потягнуло весною до дому,
У село де родина жила.
Стежину там знайти знайому,
Що у світи мене вела.

Земля там душу зігріває,
Шумить роками джерело,
Там де калина біля гаю,
Цвітінням  радує село.

Іду знайомими стежками,
Відчуваю повітря п’янке,
До землі доторкнуся руками,
Вона вже скоро оживе.

Давно не був я біля хати,
Повиростали вже й  сини,
Не зустрічає мене мати,
Де шумлять і досі ясени.

Ми тут жили і підростали,
Любили всі своє село,
Садки весною розцвітали,
Красиво так тоді було.

Давно вже матері немає,
Життя змінилось у селі.
І як колись не обіймає,
Не віддає тепло мені.

Роки живу без мами, брата,
Їх душі зберігають небеса.
Була родина, була і хата,
Так рано мама відійшла.

Життя неначе зупинилось,
Так гірко стало на душі,
У серці біль заворушилась,
Коли згадав про це в тиші.

Пролетіли роки, промайнули,
Немає матері давно,
Думки навіяли минуле:
Родину нашу і село.

Той час умійте цінувати,
Коли  ще з нами матері,
Любити їх і шанувати,
Щоб жили довше на землі.