38. Василь Стус. Воспоминание

Край золотого бережка
       Вода точила,
Щека, горька и солона,
       Меня щемила.
Теплом, как шелком, обдало
       Мой взор колючий,
Светило сонное ушло
       К далеким кручам.
Закат звонил в колокола,
       И возвещала
Заря меж радостных забав,
       Что ночь настала.


        СПОГАД

Край золотого бережка
        вода струмила,
     щока, солона і гірка,
          мені щемила.
 Єдвабом теплим обдало
        мій зір колючий,
   вечірнє сонце відійшло
         за дальні кручі.
 І захід дзвоном калатав,
          і звістувала
зоря між радісних заграв,
       що ніч настала.
 


Рецензии