38. Василь Стус. Воспоминание
Вода точила,
Щека, горька и солона,
Меня щемила.
Теплом, как шелком, обдало
Мой взор колючий,
Светило сонное ушло
К далеким кручам.
Закат звонил в колокола,
И возвещала
Заря меж радостных забав,
Что ночь настала.
СПОГАД
Край золотого бережка
вода струмила,
щока, солона і гірка,
мені щемила.
Єдвабом теплим обдало
мій зір колючий,
вечірнє сонце відійшло
за дальні кручі.
І захід дзвоном калатав,
і звістувала
зоря між радісних заграв,
що ніч настала.
Свидетельство о публикации №115032400243