Місяць моргає до зірок,
Нічка зробила лише крок.
І крок за кроком йде до ранку,
Вдихаючи мрії світанку.
Вдихає подувом гарячим,
Ті забаганки,значить,значить...
Іще не раз вдихати буде,
Запахи літа в повні груди.
Збирати в тихім полі квіти,
Та травам запашним радіти.
Сміятись з вітром та летіти,
Вплітати,в коси чорні,квіти.
То чи ромашки,чи волошки
І сяйво черпати із ложки.
Та пити час неначе мед...
Той що біжить вперед,вперед.
Сидіти з птахами на ганку,
Стрічати сонце на світанку.
Грайливо гратися у сховки,
Сховавши маківки-головки...
З дощем в тумані лити смуток,
Сховавшись в далечінь,в закуток.
Зникаючи що кожний раз...
Коли для ранку прийде час.
Чекаючи на зустріч нову,
З коханим вечором розмову.
Шукаючи якусь бо річ...
Кроком крокує дивна ніч.
(Понкратова.Е.В.)
Дивна нiч
© Copyright: Лена Грама, 2015
Свидетельство о публикации №115032400184
Свидетельство о публикации №115032400184
Рецензии