КП
Ти приходила знову до мене,
Я б за зустрічі ці все віддав,
Твої очі – то відблиск від неба,
Пив, як воду, тебе й цілував.
Усміхалася ти і мовчала,
Ніби знала усе наперед,
Не чекаючи, спостерігала,
Чи збагну твій одвічний секрет.
Не учора, не завтра – сьогодні.
Тільки зараз, тепер і завжди.
Епізод часової безодні.
Не зникай, ще хоч трохи зажди!
У житті тебе не поцілую,
Як у цьому солодкому сні,
Не знайду ніде і не почую,
Знов без тебе спливатимуть дні.
У житті що без тебе робити?
Кожен рік, кожен день, кожну мить...
Намагатися жити й любити,
Хоч душа самотою щемить.
Тільки тут я залишитись хочу,
Будь, благаю, і вже не зникай,
Не прокинувся б я так охоче,
Бо знайшов свій омріяний рай.
22-24.03.15
Омрiяний рай
© Copyright: Олег Вербовий, 2015
Свидетельство о публикации №115032410548
Свидетельство о публикации №115032410548
Рецензии