Ми разом на парах сиділи,
Крутились, разом з усіма бісились,
Розмовляли про вічне, святе,
Образи забували - адже то пусте..
І руку допомоги, і плече підставляли,
Коли щось дурне траплялось,
І частинку себе на прощання залишали,
І при зустрічі знов обіймались..
Сиділи, сміялись завжди,
А коли й плакать хотілось,
Коли не змогли відійти від біди,
І надія тільки десь вдалечині виднілась..
Дякую тобі, і Вибач за все,
За все, що терпіть довелося,
Часами і вбити мене напевно хотіла,
Принаймні, мені так здалося..
Хочу дуже про тебе сказати,
Про твою щирість незвичайну,
І здатність втримати у слові силу,
І посміхатись кожну хвилину..
Мила українка,
Зайвого нічого..
З очей найчистіша сльозинка,
І в душі - маленька дитинка..
Твій номер в телефоні,
Смс-ки недописані ще є,
Фотографії, що будуть скоро в альбомі,
І через декілька років-
Нескінчено довга дорога додому..
Марине..
© Copyright: Алина Тюева, 2015
Свидетельство о публикации №115032307695
Свидетельство о публикации №115032307695
Рецензии